“Я не дуже вже пам’ятаю, як це було. Це був день, коли почалась війна, підійшли російські кораблі, ми не дуже розуміли, що робити, знали тільки, що треба виконувати приказ та боронити своє”.
Так морський піхотинець Роман Грибов розповідає про день, який перевернув життя мільйонів українців, а для нього приніс народну славу, про яку він, перебуваючи в полоні, навіть не здогадувався.
Роман – автор легендарної фрази про «рускій воєнний корабль, іді на…», уродженець Черкащини. Я ініціював з ним зустріч, щоб розпитати про ситуацію на фронті, потреби військових і законодавчі ініціативи для їх вирішення.
Після полону він служить на Донеччині, на гарячому напрямку, де його підрозділ щоденно виконує важливі завдання.
“Бойовий дух у нас високий, всі бійці налаштовані перемагати. Але складно – ми щодня втрачаємо і людей, і техніку. Зараз велика потреба в пікапах, колесах для них. Кожного дня мобільні групи виїжджають на бойові завдання, машини втрачаються дуже часто – така інтенсивність ворожих дій”, – розповідає Роман.
Ми відпустили Романа до побратимів не з пустими руками. Підготували машину, яка поїде до хлопців на передову, надали все необхідне з їх переліку продуктів.
Він поділився тим, що турбує військових, зокрема, про необхідність надавати звання вмотивованим та досвідченим побратимам. Це б дозволило посилити офіцерський склад людьми з бойовим досвідом. Зокрема, ми обговорили законопроєкт № 8339, який дасть можливість тим досвідченим воїнам, які не встигли до війни здобути вищу освіту, отримати молодші офіцерські звання.
Саме цей законопроект, ухвалений минулого тижня Верховною Радою України, вирішить це завдання і наповнить офіцерський склад армії ще більшою кількістю гідних та досвідчених воїнів.
Зрозуміло, що для Парламенту, як і для виконавчої гілки влади, потреби військових зараз в пріоритеті. Ми робимо зараз все можливе, щоб забезпечити наших захисників всім необхідним, надати всебічну підтримку. Але таке спілкування віч-на-віч – це особливий зв’язок з нашими хлопцями, безпосередній і відкритий.
На фронті мають знати і відчувати, що тут в тилу ніхто ні на хвилину не сумнівається, куди прямує “руський воєнний корабль”. І більш того, разом з нашими бійцями ми прискорюємо його шлях. І так буде до самої Перемоги!
Слава Україні!