До війни, в моєму окрузі, на Черкащині мешкало понад 140 тисяч виборців. Після російського вторгнення багато переселенців отримали тут прихисток. Звісно, що це створило певне навантаження, зокрема, на медичні установи. Але, завдяки згуртованості наших людей, влади, волонтерів, ми впорались з усіма викликами та продовжуємо це робити.
Днями, я відвідав Звенигородську багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування, де зустрівся з її директором Варданом Айрапетяном.
Він розповів, що на сьогодні лікарня заповнена на 110 %. Лікують і поранених, і ковідних – нікому не відмовляють. Лікар повідомив, що на Черкаси відправляють лише тих пацієнтів, яким неможливо надати меддопомогу у повному обсязі, тому що бракує обладнання.
Це неабияка проблема для деяких пацієнтів, яким доводиться лікуватись за десятки кілометрів від дому. Головне, що це можна виправити! Звенигородська лікарня на дуже хорошому рахунку, фахівці постійно проходять навчання і працюють на сучасному спеціалізованому обладнанні.
Директор показав мені будівлю лікарні, ми оглянули територію, поспілкувались з персоналом. Від нашого благодійного фонду я передав антибіотики широкого спектру дії, кровоспинне, жарознижувальне, перев’язувальний матеріал та інші медикаменти.
У підсумку зустрічі, я ініціюю звернення до МОЗу щодо придбання ангіографа, який дозволяє кардіологам обстежувати та лікувати патології судин. Це коштовне обладнання дозволить пацієнтам лікуватись у рідному районі.
Також, разом з благодійним фондом “Злагода життя”, що зареєстрований в Городище Черкаської області, ми розглянемо можливість завершення ремонту та розширення приміщень лікарні.
Зараз складний час для держави, і кожен має у власній зоні відповідальності допомагати, підтримувати та діяти. Так ми не зупинимось і переможемо.
І все буде Україна!